Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. у селі Біївці Лубенського району Полтавської області. Початкову школу закінчив у рідному селі, далі навчався у школах сіл Єнківці та Тарандинці. У 1952 р. вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Разом із ним навчалися юнаки, імена яких незабаром знатиме вся Україна: Юрій Мушкетик, Борис Олійник, Микола Сом, Валерій Шевчук. Уже в студентські роки Василь захопився написанням віршів, відвідував літературну студію. З 1957 р. працював у газеті «Черкаська правда». У подальшому працював завідуючим відділом газети «Молода Черкащина», а в 1963 р. – власним кореспондентом «Робітничої газети». Був одним із бунтарів проти радянської тоталітарної системи, закликав до боротьби за  незалежність України.

У середині 1962 р. поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції у Черкасах. Є чимало свідчень того, що все це не було випадковістю. За сатиричні вірші поета намагалися залякати, або й ліквідувати. За офіційною версією, письменник помер від раку нирок у ніч проти 14 грудня 1963 р. Під час похорону до рук друзів поета потрапили його щоденники й архів, але твори поета в Україні не видавали ще 15 років.

Василь Симоненко прожив всього 28 років, 10 з яких активно займався творчістю. Офіційно неохоче друкувався, бо радянська влада вимагала від нього коригувати тексти. Більшість творів видавав самвидавом. За життя – у 1962 р. – вийшла друком лише одна збірка поезій – «Тиша і грім», тоді ж його прийняли до Спілки письменників України. У своїх віршах окрім любові до Батьківщини часто критикував радянський устрій і ворогів української державності. У 1965 р. поета висунули (посмертно) на Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка, однак присудили її лише через 30 років за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».

Сьогодні ім’ям поета названі вулиці в багатьох містах України, школи, бібліотеки та інші заклади, встановлені пам’ятники та меморіальні дошки. Низку віршів Василя Симоненка покладено на музику, перекладено на багато мов. У 1987 р. було засновано літературну премію Національної спілки письменників України ім. Василя Симоненка, у 2012 р. – Всеукраїнську літературну премію ім. Василя Симоненка, у 2014 р. їх об’єднали у Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка. 25 грудня 2008 р. Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену поету. У 2015 р. була випущена ювілейна поштова марка на честь 80-річчя В. Симоненка.