top of page

Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини

Музей відкрито 27 січня 1980 р. у київській квартирі поета, в якій він жив і працював впродовж 1944-1967 рр. Експозиція музею розміщена в п’яти кімнатах квартири. Дружина поета зберегла не тільки творчу спадщину, архів та бібліотеку,  але  й обстановку помешкання, яку організовував ще Павло Григорович. Гордістю музею є меморіальна бібліотека поета, яка налічує понад 20 тис. книжок. Музей має додаткове приміщення на першому поверсі, де розташовані літературно-мистецька вітальня, музейна крамничка та місце для буккросингу. У музеї проводяться виставки, творчі вечори, лекції, майстер-класи.

Музей-квартира П. Г. Тичини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://tychynamuseum.com.ua  (дата звернення: 13.01.2026). – Назва з екрана.

Пісківський історико-меморіальний музей Павла Тичини

Заснований у 1972 р. як Музей історії села Піски (Бобровицький (нині Ніжинський) район Чернігівської області). У 1981 р. до 90-річчя від дня народження П. Тичини у відтвореній родинній хаті відкрито меморіальний відділ. Будинок поета був відбудований за кресленнями його родича Андрія Ноздріна, зі спогадів жителів села та сестри поета. Справжня хата П. Тичини була спалена у 1942 р. під час фашистської каральної операції за дії партизанів. У музеї розміщені автентичні речі селянського побуту, родинні фото батьків, братів та сестер, книги з дарчими написами Ю. Збанацького, О. Гончара, П. Панча, зібрання стародруків. Сучасну назву музей отримав у 2010 р.

Пісківський історико-меморіальний музей Павла Тичини [Електронний ресурс] // Музеї Чернігівщини / Museums of Chernihiv region. – Режим доступу: http://museum.cult.gov.ua/piskivskyj-istoryko-memorialnyj-muzej-pavla-tychyny (дата звернення: 13.01.2025). – Назва з екрана.

Послав я в небо свою молитву...

Послав я в небо свою молитву:
О боже, боже, спини ти кров.
Спини ти зваду, подай пораду,
Поглянь на діти, поглянь — заплач.
І тільки сяли узорозорі:
Хрести, чепіги, волосожар.
І лиш гойдались моря у морі,
А бог десь думав і пив нектар.
Постлав я в небо молитву-скаргу:
О боже, боже, чого ж мовчиш!
Озвись громами, черкни вогнями,
Промов у бурі, що єсть ти, єсть.
І тільки тиші ненатлі очі
Палали злісно в облозі хмар.
І дні минали мов темні ночі,
А бог десь думав і пив нектар.

bottom of page